Маркусленд/Андреасфельд/Яковлєво

Розділ 8

•

Карта Маркусленда, Андреасфельда, Яковлєво

Загальний огляд

Поселення Маркусленд було засноване у 1863 р. на території Наталівської волості Катеринославської губернії на 15 км на північ від Олександрівська, нині Запоріжжя. Переселенцями були 40 менонітських родин, колишніх мешканців колонії Молочної, членів Малої общини. Село дістало свою назву від імені землевласника Маркузова, у якого меноніти упродовж 6 років арендували землю. У 1863 р. тут було засноване село Фридрихсталь, а у 1864 р. – Андреасфельд. У тому ж році тут сформувалася конгрегація Малої общини. У 1866 р. мешканці почали продавати своє майно і господарства та переселялися до колонії Борозенко. Селяни Андреасфельду продали свої господарства менонітам з Хортицької колонії, частина яких належала до Церкви Братських менонітів. До 1869 р. усі меноніти – прихожани Малої громади виїхали з тих двох сіл, і з цього часу жоден архівний документ більше не згадує села Фридрихсталь.

У 1870 р. землі Маркусленда викупили у власника. На них заснували села Ебенфельд та Блюменау. З тих часів поселення отримало назву Андреасфельд. Того ж року сформувалася громада Церкви Братських менонітів. Вона була дочірньою общиною Церкви Братських менонітів в Айнлаге. Ще однією релігійною групою були прихильники Менонітської церкви, чия материнська конгрегація розмістилася у селі Кронсвайде. Тут також діяла громада Менонітської євангелістської церкви. У 1867 р. на землях Андреасфельда було засноване нове село – Ней-Шенвізе. Його засновниками стали 20 родин, які прибули з Хортицької колонії. Нове село знаходилось на відстані 16 км на схід від с.Шенвізе, що у Хортицькій колонії. Наступним заснованим менонітами населенним пунктом стало с. Ейгенфельд. Його територія складала 1 669 десятин. На кілометровій відстані від Андреасфельду з’явилося село Ебенберг. На півдні від Олександрівська сім’я Янценів заснувала спочатку маєток, а потім село Грюнгофнунгсталь. У 1898 р. Андреасфельд, Ейгенфельд, Ебенберг, Грюнгоффнунгсталь та Ней-Шьенвізе займали територію у 3 800 десятин.

Пізніше поселення ще раз змінило назву. Його назвали Яковлево від російської назви села Ейгенфельд. У період Громадянської війни Яковлево постраждало надзвичайно сильно. У той час було так багато прикладів ґвалтування та вбивств, що майже усі селяни шукали сховища у с. Айнлаге. Ці події стали кінцевими в історії поселення.

Стадії розвитку поселення та назви сіл, які до нього:

Маркусленд: Андреасфельд, Фрідрихсталь

Андреасфельд: Андреасфельд, Ебенфельд, Блюменау

Яковлево: Андреасфельд, Ней-Шенвізе, Грюнгофнунгсталь, Ейгенфельд, Ебенберг

Список менонітських селищ у поселенні:

Село також відоме як / перейменоване сьогодні

Ейгенфельд (1880) Яковлево Яковлеве

Андреасфельд (1864) Андрополь Андріївка

Блюменау (1870) не існує

Грюнгофнунгсталь (до 1898). Грюнгоффенталь не існує

Ебенберг (до 1898) наразі не існує

Ебенфельд (1870) наразі не існує

Ней-Шенвізе (1867) Дмитрівка / Ліщина, частина Лежиного

Фридрихсталь (1863) наразі не існує

Ейгенфельд

Село Ейгенфельд меноніти заснували у 1880 р. на 1 669 десятинах землі, яку придбали у графа Вітольда Крайтса. Село було розташовано на відстані 5 км на південь від містечка Софіївки, яке знаходилося уздовж залізниці Москва – Севастополь. Хоча село планувалося у традиційному для менонітів стилі, кожна родина отримала більше, ніж 65 десятин землі. У 1898р. в Ейгенфельді мешкало 50 осіб. Воно належало до п’яти сіл, які сформували поселення Яковлеве. Нині село Ейгенфельд має назву Яковлеве. Тут збереглося декілька менонітських споруд та нагробків на місцевому кладовищі.

1. Менонітський будинок

Колишній менонітський будинок за своїм стилем нагадував споруди Хортицької колонії. Типовими рисами будівлі були гарна цегляна кладка стін будинку з орнаментальним пояском, арочні фронтонні вікна, дерев’яне обрамлення нижніх вікон та ставні. Будинок дотепер використовується як житловий. Нещодавно він був частково перебудований. Піч зберегли, але дах звкрили шифером. Стіни нижньої частину будинку були пофарбовані.

2. Менонітський будинок

Цей колишній менонітський будинок збудовано з цегли, з мінімальним оздобленням. Ставні вікон було знято, нижню частину стін пофарбовано, а вікна на фронтоні перебудували. Також було замінено автентичний черепичний дах будинку на шиферний. Нині будинок, який використовується як житловий, знаходиться у задовільному стані. Нещодавно до будинку зроблено невеликі прибудови.

3. Менонітський будинок

Цю будівлю зведено з цегли, бокові фронтони покрито вертикальними дерев’яними дошками. Декоративний цегляний поясок стін будівельники доповнили двома горизонтальними лініями з цегли, в яких містяться неглибокі арки вікон та дверей, оздоблені цегляним орнаментом. У пізніший період бокові стіни було помальовано, а черепицю замінено на шифер. Будинок використовується як житловий.

4. Кладовище

Знайдено та ідентифіковано такі нагробки:

• Агнета Дік ( народжена Каспер) 15 грудня 1883 – 8 лютого 1907

• Віллі Дік 13 серпня 1906 – 11 червня 1907

• Маргарета Янцен (народжена Петкау) 16 лютого 1852 – 19 лютого 1891

• Катаріна Каспер (з родини Енц) 12 серпня 1863 – 14 березня 1904

• Франц Паульс 4 квітня 1820 – 19 лютого 1911

• Агата Пауьлс (з родини Мартенс) 21 липня 1820 – 3 серпня 1890

• Хелена Петерс (з родини Енц) 4 жовтня 1863 – 7 жовтня 1897

Андреасфельд

Село засноване навесні 1864 р. родинами, що належали до Малої общини з колонії Молочної. Андреасфельд виріс на землі, яку меноніти взяли в оренду на термін до 6 років у російського землевласника Андрія Маркузова. Саме на його честь і було назване село. Андреасфельд розмістився на відстані 15 км на північ від Олександрівська, біля східного берега Дніпра. Сусіднім селом був Фридрихсталь. Головна вулиця села завдовжки близько кілометра проходила паралельно до Дніпра із північно-східного на південно-західний напрямок. Більшість садиб збудовані з північно-західного боку вулиці. Від самого заснування села тут була сформована громада, що належала до Малої общини. Через два роки після заснування селяни продали свої маєтки менонітам з Хортицької колонії, більшість яких були парафіянами Церкви Братських менонітів. До 1869 р. усі перші переселенці покинули Андреасфельд та виїхали до колонії Борозенко.

У 1870 р. Маркузов продає свою землю площею 925 десятин. Того ж року тут утворили філію Церкви Братських менонітів з с. Айнлаге. Споруду церкви збудували поряд із сільською школою. У самому Айнлаге церкви не було аж до 1907 р. Ще одну церковну філію мали прихильники Менонітської церкви, чия материнська конгрегація розмістилася у селі Кронсвайде. Тут також існувала громада Менонітської євангелістської церкви. Усі три общини використовували для богослужіння одну й ту ж церкву. Біля школи знаходилось житло вчителя. Село також мало власний невеличкий магазин, вітряний млин (Г. Каспера, П. Фрезе), млин з бензиновим двигуном (Й. Петерса), столярну майстерню (О. Вібе) та фабрику сільськогосподарського обладнання (Й. Нойфельда).

Село також було відоме під назвою Андріївка. Через деякий час воно стало частиною поселення Яковлеве. Його населення складалося з 150 мешканців. Сучасники свідчать про Андріївку як про успішне та розвинуте аграрне поселення. Кожна садиба була оточена деревами, родючими фруктовими деревами та різноманітними квітами. Під час революції та Громадянської війни село зазнало величезних збитків. Коли восени 1918 р. німецька армія залишали територію України, меноніти – мешканці села знайшли притулок у родичів в Айнлаге. Саме тоді Андреасфельд перестав існувати як менонітське село.

Пізніше, у 1932 р., коли поряд з Айнлаге збудували потужну ДніпроГЕС, село було затоплене і практично зникло під водою.

Блюменау

Село Блюменау було засноване поруч із с. Андреасфельд у 1870 р. на орендованому відрізку землі. Засновники села належали до общини Церкви Братських менонітів, які походили з Молочанських колоній. Згодом селяни стали власниками землі. У 1885 р. Блюменау перестало існувати, і нині на його місці не залишилось свідоцтв про менонітське минуле.

Грюнгофнунгсталь

Село було засноване як приватний маєток родини Янценів, яка походила з с. Шенвізе Хортицької колонії. Маєток розмістився на схід від Олександрівська, на відстані біля 3 км на північний схід від Ней-Шенвізе. У 1898 р. про нього

згадується як про одне з п’яти селищ, які пізніше утворили поселення Яковлеве. Жодного сліду від села Грюнгофнунгсталь, де колись мешкало 30 осіб, наразі не залишилося.

Ебенберг

Село засноване на території Андреасфельду ще до 1898 року вихідцями із Хортицької колонії. Згодом Ебенберг став відомим як одне з п’яти селищ, які сформували поселення Яковлеве. Наразі село не існує.

Ебенфельд

Село Ебенфельд було засновано у 1870 р. на орендованій землі, неподалік від Андреасфельду. Вірогідно, село перестало існувати приблизно у той самий час, що і Блюменау. На сьогодні від села не залишилося ані сліду.

Ней-Шенвізе

Село Ней-Шенвізе засноване у 1867 р. 20 менонітськими родинами з Хортицької колонії, переважно із селищ Хортиця та Шенвізе. Територія новоствореного села займала

1 400 десятин і знаходилась на 15 км на схід від Шенвізе, що поблизу від Олександрівська. Землю селяни відкупили в російського власника. У 1898 р. село налічувало 117 мешканців. Російська версія назви села – Дмитрівка. Ней-Шенвізе стало одним з п’яти селищ, які пізніше утворили поселення Яковлеве. Завдяки успішному розвитку села, його мешканці дуже скоро спромоглися побудувати власну школу. Однак за часів Громадянської війни, рятуючи своє життя, селяни покинули Ней-Шенвізе. Коли вони повернулися у 1919 р., дізналися, що уся приватна власність конфіскована державою. Після цього Ней-Шенвізе перестало існувати як менонітське село. Наразі воно є частиною великого села Лежиного. Нині на місцевому цвинтарі збереглася невелика кількість нагробків та декілька будівель – свідків перебування менонітів.

1. Будинок Ґерца

Цей будинок було збудовано невдовзі після заснування села. Будівництво велося за зразками житлової архітектури Хортицької колонії. Цегляні стіни були мінімально декоровані, проте вікна мали дерев’яне різьбляне обрамування та ставні. Бокові фронтонні стіни були обшиті вертикальними дошками, а частина фронтону над маленькими вікнами мала гарний дерев’яний орнамент. Такий тип декорації рідко зустрічається у менонітському будівництві. Будинок прикрашає дерев’яний різний поясок. Нині в будинку мешкають люди.

2. Будинок Юліуса Унру

За взірець будинку взято житлову архітектуру Хортицької колонії. Верхню частину цегляних стін споруди прикрашає декоративний поясок, а фронтони вкриті дерев’яними дошками. До наших днів збереглися різьблені віконні ставні та обрамування. Дах вкриває автентична черепиця. Будинок використовується як житловий.

3. Будинок Классена

Будинок Классена є типовим для традицій ранньої архітектури Хортицької колонії. Мінімальний декор цегляних стін, різьба на віконних ставнях та рамах, дерев’яні фронтони були скромними деталями оздоблення таких будинків. Нехарактерним для житлового будинку є спадистий дах, який тепер, на жаль, вкритий шифером. Будинок зберігся у дуже доброму стані.Нині зовнішні стіни пофарбовані. Будинок належить сільській школі.

4. Менонітський будинок

Колишній менонітський будинок збудований з цегли та прикрашений декоративним паском. Пізніше будинок добудували з тильної сторони. Спереду додали маленький ґанок, стиль якого відрізняється від загального вирішення будинку. Частково збереглися автентичні різьбленні деталі віконниць. Спадистий дах тепер вкриває шифер. Нині у будинку міститься сільська поліклініка.

5. Кладовище

Знайдено та ідентифіковано такі нагробки:

Хелена Еннс (з родини Нойфельд) 13 серпня 1818 – 19 червня 1897

Петер Фальк 10 листопада 1838 – 2 квітня 1911

Генріх Ґерц 28 жовтня 1830 – 9 квітня 1911

На нагробку напис про те, що покійний був проповідником церкви с. Кронсвайде упродовж 55 років.

Катаріна Ґерц (з родини Петерс) 10 листопада 1830 – 29 березня 1909

Катаріна Хопнер (з родини Фрізен) 7 березня 1842 – 5 вересня 1907

Аганета Янцен 13 листопада 1873 – 19 листопада 1909

Йоганн Янцен 12 липня 1848 – 22 березня 1904

Анна Янцен (з родини Вібе) 10 червня 1835 – 24 березня 1908

Вільгельм Янцен 24 січня 1817 – 12 липня 1888

Пітер Классен 22 жовтня 1825 – 9 лютого 1905

Напис про те, що він був старійшиною общини церкви у с. Кронсвайде.

Катаріна Классен (з родини Вібе) 21 лютого 1870 – 31 серпня 1909

Вільгельм Петерс 25 листопада 1833 – 18 травня 1889

Юстина Петерс (з родини Классен) 23 жовтня 1834 – 29 березня 1872

Петер Пет. Унру 19 березня 1820 – 20 грудня 1906

Катаріна Як. Унру (з родини Ґільдебрандт) 2 липня 1836 – 25 травня 1908

Анна Янцен (з родини Вібе) 10 січня 1835 – 24 березня 1908

Тереза Шилліковскі (з родини Райнекер) ...1861 – 26 червня 1907

Фридрихсталь

Село Фридрихсталь засноване восени 1863 р. членами релігійної конгрегації Малої общини, які походили з колонії Молочної. Землю, на якій розмістилося село, орендували у російського землевласника Маркузова протягом шести років. Село знаходилось на північ від Олександрівська та на схід від р. Дніпро. У 1864 р. тут осіла громада Малої общини. Через кілька років селяни почали продавати свої маєтки. До 1869 р. усі мешканці переселилися до Борозенко, і село перестало існувати як менонітське. Існують версії, що у подальшому на тому місці виникло с. Ебенфельд або Блюменау. Вірогідніше, що господарства були продані неменонітам. Тепер на цьому місці не залишилося жодного сліду від села.

Фото 8.1. Менонітський будинок, 2003 р.

Фото 8.2. Менонітський будинок, 2003 р.

Фото 8.3. Менонітський будинок, 2003 р.

Фото 8.4. Менонітський будинок, 2003 р.

Фото 8.5. Менонітський будинок, 2003 р.

Фото 8.6. Менонітський будинок, 2003 р.

Фото 8.7. Деталі вікон, 2003 р.

Фото 8.8. Менонітський будинок, 2003 р.

Фото 8.9. Менонітський будинок, 2003 р.

Фото 8.10. Частина фасаду, 2003 р.

Фото 8.11. Закінчення бокового фасаду, 2003 р.

Фото 8.12. Нагробок Франца Паульса 1820 – 1911 рр.

Фото 8.13. Нагробок Маргарети Янцен 1852 – 1891 рр.

Фото 8.14. Будинок Ґерца, 2003 р.

Фото 8.15. Будинок Ю. Унру, 2003 р.

Фото 8.16. Будинок Классена, 2003 р.

Фото 8.17. Деталі вікон, 2003 р.

Фото 8.18. Менонітський будинок, 2003 р.

Фото 8.19. Нагробок Пітера Классена 1825 – 1905 рр.

Фото 8.20. Нагробок Генріха Герца 1830 – 1911 рр.

Фото 8.21. Нагробок Катаріни Классен 1870 – 1909 рр.

Фото 8.22. Нагробок Пітера Фалька 1838 – 1911 рр.