Mennonite Centre Homepage Title page Introduction Chapter 1, Chapter 2, Chapter 3, Chapter 4, Chapter 5, Chapter 6, Chapter 7, Chapter 8, Chapter 9, Chapter 10, Chapter 11, Chapter 12, Chapter 13, Chapter 14, Chapter 15, Chapter 16, Chapter 17, Chapter 18, Chapter 19
Колонія Бергталь
6
Загальний огляд
Колонія Бергталь була першим дочірнім поселенням, заснованим менонітами на Півдні Росії. У 1833 р. Російське міністерство внутрішніх справ надало у розпорядження Хортицької колонії землю площею 9 540 десятин, що була розташована у Маріупольському районі Катеринославської губернії. Ця земля лежала приблизно на 30 км на північний захід від Маріуполя на березі Азовського моря та 80 км на північний схід від порту Бердянськ. Сюди у 1836 р. переїхало 145 безземельних родин із Хортицької та декілька родин з Молочної колоній. Тоді ж було засноване село Бергталь. Згодом з’явилися села Шенфельд (1837 р.) та Шенталь (1838 р.). Наступне село –Гейбуден засноване у 1839 р., а Фрідріхсталь – у 1852 р.
Колонія названа по імені першого села “Бергталь”, що у перекладі означає “Гірська долина”. Очевидно, підставою для назви послужила Кам’яна Могила – висока гора на північному заході колонії, та долина річки Бодена, на березі якої власне і розмістилося перше село. За іншою версією назва походить від вівцеферми Бергталь, що розмістилася поблизу села Шонеберг і була власністю Хортицької колонії. В цілому, нова земля була рівнинною, її вкривала трава, але дерев на ній не було. У деяких місцях нову територію перерізали глибокі балки.
Щоб уникнути релігійних суперечок, на нових землях селилися тільки ті сім’ї, що належали до Фламандської Менонітської Церкви. Кожна родина отримала по 65 десятин землі. У 1852 р. інші безземельні селяни Бергтальської колонії заснували село Фрідріхсталь. Упродовж 1860-х років було зроблено декілька безрезультатних спроб придбати додаткову землю. У 1857 р. у колонії проживало 367 родин, включаючи 218 безземельних. До 1874 р. кількість безземельних збільшилася до 350 родин.
В адміністративному сенсі Бергтальська колонія була незалежною від Хортицької. Центральна управа колонією, волость, розмістилася у селі Бергталь. Там само містилася і Бергтальська Менонітська церква. Кожне село мало власну школу та зерносховище. Архітектурним взірцем житлових будинків стала архітектура Хортицької колонії. Фундаменти будувалися з каменю, який видобували у каменоломнях на північному заході колонії. Великий відсоток землі використовувався під пасовища та для сіна. Земля тут гарно підходила для розведення овець та великої рогатої худоби для виробництва молочних продуктів.
У 1870-х роках керівників колонії сильно стурбували заходи російського уряду, спрямовані на реформування освіти, що для менонітів означало втрату контролю над нею, та введення загальної військової повинності. До того ж, постійною проблемою була нестача землі. Саме тоді було прийнято рішення про еміграцію до Канади. Хоча продати землю та нерухомість було вкрай важко, усе ж між 1874 та 1876 роками усе нерухоме майно та землі колонії Бергталь були розпродані за невисокими цінами, і 500 родин (біля 3 000 осіб) вирушило до Манітоби. Село Бергталь було продане німцям-католикам. Шенфельд та половину Гейбудена купили німці-лютерани, а Шенталь та другу половину Гейбудена – німці-євангелісти. Фрідріхсталь став власністю декількох багатих російських родин. Сьогодні у цих селах майже ніщо не нагадує про менонітське минуле.
Список селищ колонії: Бергталь
|
Назва селища |
Також відоме як |
Називається сьогодні |
|
Бергталь (1836) |
Бодня/Бодена |
Республіка |
|
Гейбуден (1839) |
Сервіївка |
Сергіївка |
|
Фрідріхсталь (1852) |
|
Федорівка |
|
Шенталь (1838) |
|
Новороманівка |
|
Шенфельд (1837) |
|
Ксенівка |
Село засноване у 1836 р. як перше поселення у новій колонії. Засновниками були 29 менонітських родин, кожна з яких отримала по 65 десятин землі. Наступного року прибуло ще 3 родини. Село знаходилось на злитті двох річок: Мала Падня та Глибока, які перетворювалися у річку Бодену. Саме через це інколи село називали Бодена. Бергталь був релігійним та адміністративним центром усієї колонії. У 1868 р. за проектом архітектора Ямпольського у селі звели нову школу, а при ній і будинок для вчителя. Село також володіло зерносховищем та двома вітряними млинами. На південній окраїні села була висаджена велика плантація дерев. Коли меноніти емігрували до Канади, село відкупили німці-католики з сусідньої колонії Ґрюнау, що північніше від Бергталя. У 1875 р. сталася велика пожежа, яка знищила майже половину села. Сьогодні воно відоме під назвою Республіка. За винятком загального планування та одного нагробка на кладовищі, більше нічого не нагадує про його менонітське минуле.
1. Будинок менонітської церкви
Будинок церкви був зведений на кам’яному фундаменті, стіни складені з цегли та вкриті штукатуркою. Своїм зовнішнім виглядом, а особливо формою вікон, церква нагадувала Хортицьку Менонітську церкву. Внутрішнє планування було також схожим: кафедра та амвон стояли уздовж довгої стіни. Однак вальмовий дах та витончений орнамент екстер’єру церкви свідчили про пізніші впливи. Будинок мав розміри 12 на 30 м та був розрахований на 1000 людей. Коли село стало католицьким, церкву перетворили на школу. На дах доставили гостроверху вежу та, вірогідно, змінили покриття даху на металеве та реконструювали стіни. Споруду знесено у 1930 роках.
2. Будинок волосної управи
Волосна управа розмістилося на східній окраїні села і була адміністративним центром усієї колонії Бергталь. Споруду збудували у 1860 роках. Вона мала кам’яний фундамент, цегляні, оштукатурені стіни та тонке оздоблення. Вальмовий дах будівлі був вкритий металом. Частина будинку з головним входом виступала вперед та мала арочний аттик. Великі вікна закривалися дерев’яними ставнями. Усередині розмістилося приміщення для членів управи та кабінет секретаря, який мешкав у окремому приміщенні.
3. Цвинтар
Знайдено та ідентифіковано один надгробок:
• Пітер Пеннер
3 жовтня 1792 – 20 серпня 1849
Гейбуден
Село Гейбуден засноване у 1839 р. 28 родинами, кожна з яких отримала по 65 десятин землі. Село лежало на березі річки Глибока, а свою назву отримало від великої кількості трави, яка росла у тій місцевості[1]. Невдовзі після заснування збудували школу. Пізніше на східній окраїні розбили плантацію дерев. Після того, як мешканці виїхали до Канади, одну половину села купили німці-лютерани, мешканці сусідньої колонії Ґрюнау, а іншу – німці-євангелісти з незалежної общини Окремого Євангельського Братства (Evangelische Separierten Brüdergemeinde). Сьогодні село відоме під назвою Сергіївка. Тут залишилося лише кілька погребів, які нагадують про перебування менонітів.
Фрідріхсталь
Село Фрідріхсталь було засноване у 1852 р., коли колонія Бергталь потерпала від браку землі. Воно розмістилося на східному березі річки Бодена, у місці її впадіння в ріку Берда. Село заселили 19 родин безземельних селян з інших сіл Бергтальської колонії. Кожна родина отримала по 65 десятин землі. У Фрідріхсталі була школа та вітряний млин. Коли менонітське населення емігрувало до Канади, село продали багатим російським фермерам. Сьогодні воно відоме як Федорівка. Тут дуже мало слідів менонітського минулого. Залишилась лише споруда великого складу, в архітектурі якого помітні менонітські традиції.
1. Будинок-стайня
Стайня збудована у 1852 р., відразу після заснування села. Опис засвідчує, що споруда мала білі оштукатурені стіни, а віконне обрамування та одвірки були пофарбовані у зелений колір. Стайня оббита вертикальними дерев’яними дошками. Обидві будівлі вкривала стріха. Конструкція нагадувала перші будівлі подібного типу у колонії Хортиця.
Шенталь
Село Шенталь з’явилося у 1838 р. У ньому утворилося 31 фермерське господарство розміром по 65 десятин землі кожне. Село розташовувалося на південному березі маленької річки, що була притокою Бодени. Неподалік від центру села стояла школа, у північному кінці Шенталя росла плантація дерев. У селі була своя промисловість: невелика майстерня О. Дерксена, у якій виготовляли сільськогосподарське знаряддя: плуги, борони, культиватори та підводи; працював магазин та невеличка корчма Нойфельда. Коли мешканці виїхали до Канади, село відкупили німці-євангелісти, які належали до громади Церкви Окремого Євангельського Братства. Сьогодні село називається Новороманівка. Від менонітського минулого у селі залишився лише один нагробок, який датується 1851 р. і тепер є частиною огорожі.
Шенфельд
Село Шенфельд засноване у 1837 р. Оселилися у ньому 25 менонітських родин. Кожна сім’я дістала по 65 десятин рільної землі. Село лежало над річкою Мала Падня. На північній околиці села була збудована школа. У Шенфельді працювали два вітряні млини. На північний схід від села – висаджена плантація дерев. Після виселення менонітів до Канади село перейшло у власність німців-лютеран, які прибули із сусідньої колонії Ґрюнау. Нині воно називається Ксенівка. Від перебування лютеран у селі зберігся хіба що один будинок. Від менонітського перебування не залишилося нічого.
[1] Heu – cіно, boden – земля.